День пам’яті масового розстрілу української інтелігенції в урочищі Сандармох

У лісовому урочищі Сандармо́х в Медвеж'єгорському районі Республіки Карелія на площі 10 гектарів у 1930-х роках органи НКВС розстріляли понад 9500 осіб 58 національностей — переважно спецпоселенців і в'язнів з Біломорсько-Балтійського каналу і Соловецьких таборів . Усього на цій території виявлено 236 розстрільних ям.

Зокрема, тут було проведено масовий розстріл соловецького тюремного етапу 1937 року, в якому перебували відомі діячі культури, науки, військовики, технічна інтелігенція, священство. Серед убитих — священик з Ватикану, котрий збирав дані про порушення прав людини в Радянському Союзі, видатні майстри культури, вчені, військові, державні діячі, священнослужителі з країн, окупованих СРСР.

198 осіб — вихідці з України, зокрема митці Лесь КурбасМикола КулішМикола ЗеровМарко ВоронийВалер'ян Підмогильний, професори-історики Олександр Бадан-ЯворенкоСергій ГрушевськийВолодимир Чехівський, письменник та міністр освіти УНР Антін Крушельницький.

Органи НКВС, МГБ і КДБ СРСР та ФСБ РФ приховували місце масових убивств від родичів загиблих і громадськості. Однак в 1995 р. зусиллями директора Санкт-Петербурзького науково-дослідного центру «Меморіал» Веніаміна Іофе в архівах Регіонального управління ФСБ РФ в Архангельську знайдено оригінали розстрільних протоколів.

Відповідальним за виконання вироків і одним з безпосередніх виконавців масових убивств протягом 27 жовтня і 1—4 листопада 1937 р. був капітан держбезпеки Михайло Матвєєв, заступник начальника АГУ УНКВС Ленінградської області. Йому асистував помічник коменданта УНКВС Георгій Алафер.

Загалом у ці дні було розстріляно 1111 ув'язнених.

 27 жовтня 1997, у 60-ті роковини злочину сталіністів, тут уперше провели Дні пам'яті, організовані Міжнародним «Меморіалом». У них брала участь і делегація з України, Вони встановили дерев'яний український хрест роботи скульптора Миколи Малишка.

2004 року Товариство української культури «Калина» коштом світового українства спорудило гранітний козацький хрест «Убієнним синам України» (автори Микола Малишко та Назар Білик).

27 жовтня 2017 року, у 80-у річницю з часу масових розстрілів української інтелігенції в урочищі Сандармох (27.10 - 04.11.1937), було оголошено Днем пам’яті.[

Розстріляні українці (Список Сандармоху).

Інші відомі жертви

  • Бобрищев-Пушкін Олександр, відомий до революції адвокат, захисник Менахема Бейліса та Пурішкевича;
  • Дурново Микола, московський літературознавець;
  • Кузебай Герд, засновник удмуртської літератури;
  • Станеско Гого, голова московського циганського табору.
  • Білоруський міністр Флегонт Волинець,
  • татарський громадський діяч Ізмаїл Фірдевс,
  •  грузинські князі Ніколай Ерістов та Яссе Андронников,
  • католицький адміністратор Грузії Шио Батмалашвілі,
  •  професор історії ВКП(б) єврей Пінхус Ґлузман,
  • черкеський письменник князь Холід Абуков,
  • корейський діяч Тай До,
  • православні єпископи Алексій (воронезький), Даміан (курський), Ніколай (тамбовський), Петро (самарський),
  • лідер баптистів СССР Василь Колесников,
  • представник Ватикану, отець Петер Вейґель та ін..

Загалом XX століття стало драматичним для історії України з багатьох причин. І одна з них - трагедія української інтелектуальної еліти. Фактично в першій половині цього століття українців фізично позбавили інтелектуального розвитку. Найяскравіших представників мистецтва й науки розстрілювали та висилали у заслання.Так країну перетворювали на "мужицьку націю", якій не властива освіченість.

Першим масштабним судовим процесом над українською елітою став процес у сфабрикованій справі Спілки визволення України. Міфічна організація нібито хотіла повалити радянський лад. В участі у ній звинуватили академіків Сергія Єфремова та Михайла Слабченка, професорів Олександра Черняхівського та Миколу Кудрицького. Всього близько 5 сотень науковців, письменників, юристів та священослужителів. Більшість із них засудили чи до розстрілу, чи до концтаборів.

Через 3 роки вчиняє самогубство Микола Хвильовий - з його смерті починається відлік Розстріляного Відродження. Масові арешти нової хвилі починаються з ув’язнення найближчого соратника Хвильового - поета та прозаїка, видного активіста Михайла Ялового.

Кульмінація нищення – масовий розстріл українських митців в урочищі Сандармох у 1937 році.

Українську інтелігенцію знищували й в інший спосіб - змушуючи ставати "співцями" комуністичного режиму. Так сталося з гордістю української гумористичної прози Остапом Вишнею. Спершу його відправили в ГУЛАГ. А відбувши його, Остап Вишня почав писати фейлетони, які висміювали УПА. Були й ті, хто добровільно пішов на співпрацю з системою. До таких належать, зокрема, Максим Рильський, Павло Тичина та Олександр Довженко.

Жахи репресивної машини в тридцятих роках плавно перейшли в жахи Другої світової. Територію України окуповували чужоземні війська. Вони теж причетні до знищення української інтелігенції, хоча далеко не в таких масштабах. Нацисти, наприклад, убили видатних українських поетів Олега Ольжича та Олену Телігу.

Друга хвиля винищення українських інтелектуалів припала на 60-тіроки минулого століття. Рух шістдесятників охопив два десятиліття. В цей час влада вже не розстрілювала невигідних, у неї з'явилися нові тренди - табори праці, примусове лікування у психлікарнях і психологічний пресинг, наприклад, цькування в пресі чи примушення публічно відмовлятися від поглядів.

Ще одна хвиля арештів шістдесятників припала на 1972, операція КГБ мала назву БЛОК і була приурочена до 50-ї річниці створення Радянського Союзу. За ґрати потрапили Василь Стус, Леонід Плющ, Ігор Калинець - загалом сотні арештів та строгих вироків.

Незважаючи на всі хитрощі каральних органів Союзу, українці залишалися незламними. Дисиденти поверталися із заслання чи лікування - та знову ставали до боротьби. І зрештою, їхня справа таки перемогла із проголошення незалежності України.